Льовочкін Сергій Володимирович

Льовочкін Сергій Володимирович

Категорія Національний публічний діяч
Дата народження
Зареєстрований(-а) Україна
Остання посада Верховна Рада України, Народний депутат України
Скоринг ризику необгрунтованих активів (beta)
4.71
ризики
  1. Задекларована сума грошей у готівці - еквівалент 307254.59 USD перевищує USD 50000

  2. Задекларовані витрати - еквівалент 1396193.23 USD перевищують суму задекларованих доходів та грошових активів на кінець попереднього року - еквівалент 1263402.58 USD

  3. У декларації зазначено 2 автомобілів, ціна яких більше 800 тисяч гривень або що входять в перелік автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком і затверджені Міністерством економіки https://www.me.gov.ua/vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA

  4. Не зазначена вартість 1 нерухомості, якою декларант або його родина володіє з 2015 року та пізніше

Скоринг розраховано на основі річної декларації за 2020 рік.

Методологія оцінювання ризику необгрунтованих активів публічних діячів була змінена. Скоринг працює в бета версії.

icon
ЗВ’ЯЗКИ з фізичними особами
Iм’я Тип зв’язку Перiод
рідна сестра
дочка
син
син
особи, які спільно проживають
особисті зв'язки


Верховна Рада України , Народний депутат України VIIІ скликання

особисті зв'язки
ділові зв'язки
ділові зв'язки
ділові зв'язки

Радник, помічник

1999—
ділові зв'язки

Оплачував лобістські послуги

ділові зв'язки
ділові зв'язки

Давні політичні партнери

icon
ЗВ’ЯЗКИ з юридичними особами
Iм’я Тип зв’язку Код
Підконтрольна ΗΕ276881
Підконтрольна ΗΕ152768
Власник 40003029667
Власник ΗΕ183889
Власник 23507865
Власність HE363657
Бенефіціарний власник
Бенефіціарний власник 141488
Бенефіціарний власник 83440
Бенефіціарний власник HE363657
Бенефіціарний власник HE272817
Бенефіціарний власник HE152995
Бенефіціарний власник 83439
Бенефіціарний власник HE355546
Бенефіціарний власник
icon
доходи та витрати
Рiк Посада Доходи декларанта, UAH Доходи родини, UAH Витрати та інші правочини декларанта, UAH
2019

Верховна Рада України, народний депутат України

26 080 331,00 350 520,00 31 832 449,00
2019

Верховна Рада України, народний депутат України

26 080 331,00 350 520,00 17 400 285,00
2018

Верховна Рада України, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони

19 567 500,00 19 432 947,00
2017

Верховна Рада України, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони

12 889 885,00 10 377 999,00
2016

Верховна Рада України, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони

7 915 364,00 13 890 302,00
2015

Верховна Рада України, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони

24 142 486,00 5 011 399,00
2014

Верховна рада України, Депутат 8-го скликання

10 244 092,00 Не зазначалось
2013

Верховна рада України, Депутат 8-го скликання

24 628 048,00 Не зазначалось
icon
Грошові активи:
Декларант Родина
Рік Вид активу UAH USD EUR Інше UAH USD EUR Інше
2019 Вклади 431,00 3 846,00 444 014,00
2019 Готівка 480 000,00 70 000,00 220 000,00
2019 Інше
2019 Вклади 431,00 3 846,00 444 014,00
2019 Готівка 480 000,00 70 000,00 220 000,00
2019 Інше
2018 Вклади 29,00 59 195,00 508 920,00
2018 Готівка 470 000,00 24 000,00 20 000,00
2018 Інше
2017 Вклади 255,00 649 300,00 253 921,00
2017 Готівка 320 000,00 16 000,00 15 000,00
2017 Інше
2016 Вклади 889,00 1 579 545,00 555,00
2016 Готівка 475 000,00 22 000,00 16 000,00
2016 Інше 5 000 000,00
2015 Вклади 48 814 145,00 19 148,00 548,00
2015 Готівка 380 000,00 35 000,00 22 000,00
2015 Інше
2014 Вклади 19 718 001,00
2013 Вклади 25 594 038,00
icon
ФІНАНСОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
Рiк Cума в декларанта, Сума в сім'ї,
2019 UAH UAH
2019 UAH UAH
2018 UAH UAH
2017 UAH 541 592,00
UAH
2016 UAH 5 000 000,00
UAH
2015 UAH UAH
2014 UAH 1 393 668,00
UAH
2013 UAH 605 180,00
UAH
icon
Дарунки, призи, виграші:
Рік Cума в декларанта, UAH Сума в сім'ї, UAH
2019
2019
2018
2017
2016
2015
2014
2013
icon
НЕРУХОМІСТЬ:
Рік Земля Будинки Квартири Інша нерухомість
2019 17990.0 м² (6) 2087.55 м² (3) 269.2 м² (2) 353.85 м² (2)
2019 17990.0 м² (6) 2087.55 м² (3) 269.2 м² (2) 353.85 м² (2)
2018 13587.0 м² (4) 1917.95 м² (2) 178.5 м² (1) 1015.21 м² (2)
2017 13587.0 м² (4) 1917.95 м² (2) 178.5 м² (1) 1015.21 м² (2)
2016 13587.0 м² (4) 1917.95 м² (2) 178.5 м² (1) 1015.21 м² (2)
2015 13587.0 м² (4) 1917.95 м² (2) 178.5 м² (1) 1015.21 м² (2)
2014 178.5 м² (1) 682.56 м² (1)
2013 178.5 м² (1)
icon
Транспортні засоби:
Рік Декларант Родина
2019
  • BOOM LOW RIDER 2008
  • BMW G12 730 Ld xDrive 2019
  • FIAT CINQUECENTO 2016
2019
  • BOOM LOW RIDER 2008
  • BMW G12 730 Ld xDrive 2019
  • FIAT CINQUECENTO 2016
2018
  • BOOM LOW RIDER 2008
  • Mercedes-Benz S 600 2010
  • MERCEDES BENZ GLS 350 D 4MATIC 2016
2017
  • BOOM LOW RIDER 2008
  • Mercedes-Benz S 600 2010
  • MERCEDES BENZ GLS 350 D 4MATIC 2016
2016
  • BOOM LOW RIDER 2008
  • Mercedes-Benz S 600 2010
  • Harley Davidson ROAD KING CUSTOM 2011
  • MERCEDES BENZ GLS 350 D 4MATIC 2016
2015
  • BOOM LOW RIDER 2008
  • Mercedes-Benz S 600 2010
  • Harley Davidson ROAD KING CUSTOM 2011
2014
  • Mercedes-Benz S600 5513 2010
2013
  • Mercedes-Benz S600 5513 2010
  • Мотоцикл Boom Trikes Low Rider 1596 2008
  • Мотоцикл Harley-Davidson 1690 2011
icon
Кар'єра:
Період Посада
29.08.2019 — Верховна Рада України, Народний депутат України
06.2019 — ПП "ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ", Член Політичної Ради Партії, член Стратегічної ради Партії, Голова Виконавчого комітету Партії
27.11.2014 — до 29.08.2019 Верховна Рада України, Народний депутат України VIIІ скликання
— до 11.2018 Політична Партія «Опозиційний блок», Член Політради, член Політвиконкому
icon
Досьє:

Сергій Льовочкін народився в сім'ї генерал-полковника міліції Володимира Льовочкіна, який за президентства Леоніда Кучми очолював Держдепартамент з питань виконання покарань.

У 1999-му Льовочкін був призначений науковим консультантом президента Кучми. В інтерв'ю "Українській правді" в 2006 році стверджував, що на роботу його приймав Володимир Литвин, який очолював тоді патронатну службу президента, за рекомендацією двох чиновників. Одним з них був тодішній губернатор Донецької області Віктор Янукович, у якого Льовочкін був радником. З 2002 по 2005 рр. Льовочкін займав посаду першого помічника президента Кучми.

На парламентських виборах у 2006 році балотувався за списком Народного блоку Литвина під 13-м номером, проте ця політсила не подолала прохідний бар'єр. Однак 5 вересня 2006-го новий глава уряду Янукович призначив Льовочкіна керівником Служби прем'єр-міністра України, яка була реорганізована в Апарат глави уряду.

На дострокових парламентських виборах 2007 року пройшов до Верховної Ради України по списку Партії регіонів. На президентських виборах 2010 року був одним з керівників передвиборного штабу Януковича, а після його перемоги у лютому 2010 року призначений главою Адміністрації президента.

Після побиття силовиками студентів на Майдані в ніч з 29 на 30 листопада 2013 року подав у відставку, яку, однак, Янукович підписав лише 17 січня 2014 року. Згодом Янукович навіть заявив, що саме глава його адміністрації міг стояти за побиттям студентів на Майдані.

На виборах 2014 обраний народним депутатом України VIII скликання від "Опозиційного блоку", у партійному списку був під № 12 (16 місце займала його сестра Юлія Льовочкіна).

20 листопада 2018 року депутатів Юрія Бойка і Сергія Льовочкіна виключили з фракції "Опозиційного блоку" у Верховній Раді.

У квітні 2015 року виступаючи на суді у справі українського олігарха та партнера сім'ї Дмитра Фірташа у Відні Льовочкін підтвердив, що напередодні президентських виборів на Україні брав особисту участь у зустрічі Петра Порошенка, Віталія Кличка і Фірташа, в ході якої Кличко погодився підтримати Порошенка кандидатом в президенти, а сам балотувався на пост мера Києва. Варто зазначити, що судовий процес стосувався вимоги США до уряду Австрії про екстрадицію Фірташа. 

АКТИВИ СІМ'Ї ЛЬОВОЧКІНИХ

Незважаючи на те, що з 1998 року Льовочкін був державним службовцем та нардепом, він неодноразово потрапляв в рейтинг найбагатших українців за версією різноманітних видань. Так за версією видання "Фокус" статки екс-глави президентської адміністрації становлять 183 млн дол (38-е місце в рейтингу). "Новое время" оцінювало активи нардепа у 102 млн дол (58-ме місце).

У лютому 2013 року Льовочкін разом з Фірташем придбав у Валерія Хорошковського Inter Media Group Limited, що володіє телеканалом "Інтер" та низкою інших. Заявлена вартість Inter Media Group Limited тоді становила близько 2,5 мільярдів доларів. Однак Хорошковський залишався одним з кінцевих власників "Інтеру" в оприлюдненій телеканалом структурі власності на кінець 2017 року.

Під час Євромайдану телеканал служив рупором Партії регіонів та Януковича, висвітлюючи події з провладної точки зору. В кінці лютого 2014 року до звинувачень каналу в у заангажованості активістами та прихильниками Майдану приєдналась і група журналістів "Інтеру", оприлюднивши заяву про цензуру, і заявили про перекручування та замовчування фактів, відсутність балансу як у сюжетах, випусках новин.

Сергій Льовочкін володіє розкішною віллою на Лазуровому узбережжі Франції у місті Сен Жан Кап Ферра. Маєток розташований за адресою: будинок 56, бульвар Шарля де Голля (Boulevard du Général de Gaulle). Льовочкіну належить одразу п'ять земельних ділянок, об'єднаних однією територією та поштовою адресою. Нерухомість оформлена на данську компанію Glorietta Investments I APS.

У фінансовому звіті компанії за 2014 рік вказується, що фірма володіє нерухомістю у Франції на суму в 40 мільйонів євро(ст.14). Також повідомлялося, що оскільки нерухомість перебуває у Франції, то компанія податки платить там само, тому вона не веде жодної діяльності в Данії, яка вимагала би оподаткування(ст.15).

Засновником Glorietta Investments I APS є фірма Boutifour SA з реєстрацією у Люксембурзі. Сестра політика Юлія Льовочкіна в деклараціях за 2015-17 рр зазначила себе бенефіціарним власником обох компаній. 

Сусідом Льовочкіних на Лазуровому узбережжі Франції є Дмитро Фірташ. Його будинок вартістю 49 мільйонів євро із садом, басейном і тенісним кортом оформлений на компанію LM Holdings. Згідно з інформацією нардепа Сергія Лещенка, цедентами (особамищо поступаються своїми правами) фірми був директор багатьох підприємств Фірташа Роберт Шетлер-Джонс та ще один британець Девід Браун, а цессіонарієм (правонаступником) – сам Фірташ.


Директорами данської компанії Glorietta Investments I APS в червні 2011 року стали дві кіпріотки – Аудріана Піас та Ксенія Георгіу. Обидві зареєстровані в столиці Кіпру. Того ж дня керівниками материнської компанії Boutifour SA стали також кіпріотки – Андроула Заваллі Тевес, Іоанна Сотіріу та Амаль Сароут Ламброу.

Директори Glorietta Investments I APS Аудріана Піас та Ксенія Георгіу також стали учасниками тіньової приватизації державного телекомунікаційного гіганта "Укртелеком" в часи президентства Віктора Януковича. Конкурс був оголошений у жовтні 2010 року. Єдину заявку подала фірма "ЕСУ", яку безальтернативно і оголосили переможцем. Угода про купівлю "Укртелекому" за 10,5 мільярдів гривень була укладена 11 березня 2011 року.

3 грудня 2010 року, за сімнадцять днів до подачі заявки на участь у приватизації "Укртелекому", компанія "ЕСУ" змінила власника – усі 100% акцій опинилися в розпорядженні кіпрської фірми Epic Telecom Invest Ltd, створеної за два тижні до того - 15 листопада 2010 року. 16 січня 2013 року Epic Telecom Invest Ltd продала 100% компанії "ЕСУ" іншій кіпрській компанії - UA TelecomInvest Limited українського олігарха Ріната Ахметова.

19 грудня 2013 року, через три роки після подачі заявки на "Укртелеком", Epic Telecom Invest Ltd змінила назву на Raga Establishment Ltd (у компаній однаковий реєстраційний номер в реєстрі Кіпру та адреса реєстрації).

Станом на липень 2015 року одним з директорів цієї фірми була директорка данської компанії Glorietta, що володіє віллою Льовочкіна у Франції – Аудріана Піас. Іншим директором компанії Raga (колишня Epic Telecom Invest Ltd) була Георгія Георгіу, сестра Ксенії Георгіу. Тієї самої, яка разом із Піас є другою директоркою фірми-власниці вілли. Тобто одні й ті самі люди одночасно очолювали фірму, яка володіє будинком Льовочкіна під Ніццою, та яка в часи Януковича отримала ексклюзивне право на купівлю "Укртелекому".

Як з'ясували журналісти OCCRP, активну роль у підготовці приватизації телекомунікаційного гіганта займав тодішній радник Януковича, американський лобіст Пол Манафорт, який повинен був забезпечити фінансування угоди. Як свідчить електронне листування, яке отримали OCCRP, через сім місяців після перемоги Януковича на виборах Льовочкіна написала Манафорту про заплановану приватизацію "Укртелекому". Вона припустила, що їм вдасться отримати компанію за вигідною ціною, оскільки вони можуть впливати на тендерний процес.

"Шановний пане Манафорте! Нижче наводжу деякі думки щодо проектів, які ми обговорювали", — написала вона 13 вересня 2010 року. З листа було зрозуміло, що посада її брата, як вищого чиновника в уряді Януковича, може стати у нагоді.

Льовочкіна повідомила Манафорту, що вони з братом можуть "структурувати умови тендеру" під себе, та навіть не допустити до участі компанії, у яких будь-яка держава мала частку більше 25 відсотків. "Ми можемо впливати на умови аукціону. Таким чином, є простір для маневру. ...Ми можемо підготувати компанію, яка братиме участь у тендері", — написала вона.

Манафорт у відповіді на електронний лист Льовочкіної зазначив, що передав інформацію "відповідним людям". "Завтра у нас з ними буде дзвінок. Я запропоную провести зустріч наступного тижня. Мета зустрічі — зібрати усіх учасників за одним столом, обговорити умови, пропозиції та наступні кроки. Хто буде від вас?".

Відповідаючи на запрошення Манафорта, Льовочкіна написала, що серед присутніх буде Григорій Дзекон, тодішній голова "Укртелекому". Це демонструвало, що він є учасником схеми з приватизації. У електронному листі від 5 жовтня Дзекон порадив Льовочкіній не ділитися деталями про очікувані умови тендеру з потенційними інвесторами. "Вони можуть одразу щось запідозрити", — написав він.

Зрештою, 16 листопада Манафорт написав Льовочкиній, що не зможе забезпечити фінансування купівлі "Укртелекому", незважаючи на "тиск" на потенційне джерело фінансування в Китаї. Схема продовжилась без нього.

Дзекон залишався генеральним директором “Укртелекому” після його приватизації до 2011 року і був членом наглядової ради компанії до 2013 року. Після цього він переїхав до Каліфорнії, де став співзасновником ІТ компанії. У 2014 році суд надав дозвіл на його затримання, але Дзекон у той час вже перебував за межами України.

Також Георгія Георгіу до 2016 року була секретарем фірми Utelo Holdings Ltd, яку Юлія Льовочкіна вносила у свою декларацію як бенефіціарний власник. Водночас директором компанії в той час значилась Марія Шуфтас, яка згодом очолювала фірму Сергія Льовочкіна Oskaro Investments Ltd

Крім того, Ксенія Георгіу також була керівником кіпрської фірми Prelux Holdings Limited. В часи другого прем'єрства Януковича Prelux виступала акціонером на 44% в австрійській компанії Centragas Holding GmbH, яка на паритетних засадах разом з ПАТ "Газпром" володіла половиною акцій скандального газотрейдера RosUkrEnergo.

До того ж, 10% в Centragas станом на січень 2019 року належали іншій кіпрській компанії Grenar Enterprises, директором якої виступає Амаль Сароут Ламброу, одна з директорів люксембурзької фірми Boutifour SA, що через Glorietta Investments I APS тримає на своєму балансі нерухомість Льовочкіна на Лазуровому узбережжі. При цьому колегою Ламброу, секретарем у Grenar Enterprises, є вже згадувана Марія Шуфтас, а сама компанія належить однокурснику Льовочкіна та партнеру Фірташа Івану Фурсіну.

Аудріана Піас станом на січень 2019 року також була директором у кіпрській фірмі Kilchoman Ltd, через яку Фірташ володіє підприємством "ДФ Авіейшн". Також Піас є директором фірм Arakua Ltd та Bokar Ventures Ltd, які згідно державного Реєстру цивільних повітряних суден України станом на 18 січня 2018 року володіли двома гвинтокрилами преміум-класу Agusta AW109. Її колегою в цих фірмах свого часу був Говард Вілсон, який водночас на січень 2019 року зазначений директором згадуваної австрійської компанії Centragas та низки інших компаній, що належать Фірташу. 

Водночас ще одним директором у фірмах Arakua Ltd та Bokar Ventures Ltd, Grenar Enterprises станом на січень 2019 року зазначений Михаіл Марілена. Окрім того, він очолював Utelo Holdings Ltd на момент припинення діяльності.


На іншу кіпрську компанію BROVE HOLDINGS LIMITED, бенефіціарним власником якої є Сергій Льовочкін, зареєстровані 332-метрові апартаменти у Греції. Відповідно до декларації за 2017 рік, цим же майном володіє й Юлія Льовочкіна через компанію Serada Enterprises Limited (директор - Георгія Георгіу, секретар - Іоанна Сотіріу).

Загалом сестри Георгіу, Марія Шуфтас, Аудріана Піас, Амаль Сароут Ламброу, Іоанна Сотіріу та Михаіл Марілена фігурують у десятках компаній Льовочкіних та Фірташа.

Так Аудріана Піас станом на лютий 2019 року була директором фірми Slansan holdings ltd. Ця компанія виступає засновником українського ТОВ "Акванова"(Юлія Льовочкіна зазначила в декларації за 2016 рік себе бенефіціаром обох фірм). Секретарем Slansan holdings ltd в цей час була вказана Іоанна Сотіріу.

Також Марія Шуфтас станом на лютий 2019 року була одним з директорів компанії Suzel Enterprises ltd, яка раніше в свою чергу володіла фірмою Norchamo limited (директором Norchamo при цьому у цей час був згадуваний уже Михаіл Марілена). У свою чергу Norchamo limited володіє 29,93% в шведській компанії Misen Energy AB, яка через свою дочірню компанію Misen Enterprises AB володіє 100% ТОВ "Карпатигаз". 

Восени 2015 року ця компанія офіційно повідомила уряд про намір подати позов проти держави на 3 млрд дол за порушення вимог угоди між урядом України та Швеції про сприяння та взаємний захист інвестицій. Позивач був не згоден з ростом ставки рентної плати за користування надрами для видобування природного газу. За твердженням Misen Energy AB, підвищення ставки рентної плати з 28% до 70% було несправедливим.

Натомість державна компанія "Укргазвидобування" у липні наступного року ініціювала арбітражний розгляд справи про розірвання договору про спільну діяльність від 10 червня 2002 року з компаніями "Карпатигаз" і Misen Enterprises AB. Після тривалого судового розгляду Арбітражним інститутом торгової палати Стокгольма прийнято часткове рішення (partial award) у справі про розірвання договору про спільну діяльність.

Ще одним великим акціонером Misen Energy AB з долею 29,64% є кіпрська фірма Nellston Holdings Ltd. Шведське видання Expressen у червні 2014 року провело власне дослідження зв'язків цієї фірми і з'ясувало, що Nellston Holdings через компанії Ionics Secretaries Ltd і Barlow Investing, пов'язана з розшукуваним ФБР лідером російської мафії Семеном Могилевичем. Згідно Offshoreleaks дружина Могилевича Галина Телеш була засновницею Barlow Investing. Cам Фірташ, за повідомленням The Guardian, ще у грудні 2008 року у розмові з тодішнім послом США в Україні Вільямом Тейлором визнавав, що брав дозвіл на зайняття газовим бізнесом у цього кримінального авторитета.

Згідно із електронною декларацією Сергія Льовочкіна за 2017 рік, він є кінцевим власником п'яти офшорних компаній:

кіпрські Ovitilio Ltd, Brove Holdings Limited (через них володіє часткою в телеканалі "Інтер", а ), Megaforte LimitedGlobalis Ventures Ltd та Novembe Ventures Ltd (Сейшельські Острови). Від Oskaro Investments Limited отримав у якості дивідендів майже 11 млн грн (компанія ліквідована у червні 2017 року).

За попередні роки він також декларував володіння такими компаніями:

кіпрська Valika Limited (залишилась в декларації сестри), Highbond Global Limited та Cosette Ventures Limited (обидві - Сейшельські Острови).

В Україні Льовочкін живе в одному з найперших елітних селищ під Києвом в Козині - "Золотих воротах". Прямо навпроти будинку Льовочкіна знаходиться малий острів, до якого з ділянки Льовочкіна був перекинутий міст. Малий острів, в свою чергу, ще одним мостом з'єднали пізніше з великим півостровом. Вже після Революції Гідності(13.05.2014 р) сестра екс-глави АП Януковича оформила право власності на нього як єдину земельну ділянку площею 3,24 га.

Цільовим призначенням ділянки зазначено "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд", що суперечить Водному кодексу України. Згідно в статті 89, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Лише у травні 2016 року прокуратура звернулась з позовною заявою про те, що рішеннями виконавчого комітету Козинської селищної ради та рішеннями сесії Козинської селищної ради, в порушення земельного та водного законодавства передано земельні ділянки за рахунок земель водного фонду, що розташовані у прибережній захисній смузі, для будівництва та обслуговування житлового будинку у приватну власність. 22 вересня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з рішенням Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2017 року та відмовив у скасуванні рішень селищної ради і витребувані земельної ділянки. Згодом Верховний Суд ухвалою від 6 лютого 2018 року підтвердив рішення.

У вересні 2016-го журналісти проекту Радіо Свобода "Схеми" повідомили, що охоронці із застосуванням фізичної сили перешкоджали знімати посадку приватного літака, яким користується Льовочкін. В самому сюжеті йдеться про те, що 28 серпня 2016 року журналістам вдалося зафільмувати, як в Міжнародний аеропорт "Київ" у Жулянах із Ніцци прилетів літак Bombardier Challenger 850. Тоді літак підігнали під самий вхід у термінал, із якого згодом вийшли Юлія та Сергій Льовочкін. 18 вересня того ж року цей же літак прилетів у "Жуляни" з Відня. Під час обох прильотів депутатів охорона намагалася завадити відеофіксації.

Bombardier Challenger 850, яким літали Льовочкіни, коштує близько 40 мільйонів доларів, а година оренди такого літака коштує  приблизно 7 тисяч євро. Загалом Льовочкін регулярно декларує мільйонні витрати за авіаперевезення. Так у декларації за 2015 рік він вказав майже два мільйони гривень за такі послуги. За 2016-й рік ця сума склала 2 273 600 грн. У 2017-му нардеп налітав на сто тисяч гривень більше - 2 374 582 грн. Щоправда Льовочкін також вказав 541 тисячу гривень фінансових зобов'язань за несплачені послуги бронювання авіаперевезень напередодні Нового року. Рекордним став 2018 рік, в якому екс-глава адміністрації Януковича витратив лише на авіаперевезення майже чотири мільйони гривень.

Отримані OCCRP електронні листи також виявили, що Сергій Льовочкін та Юлія Льовочкіна через довірених осіб були співвласниками латвійського банку Trasta Komercbanka, причетного до фінансової "пральні" з Росії — великої фінансової схеми, розкритої OCCRP у 2014 році. Трохи менше десяти відсотків банку Trasta Komercbanka належали британцю Чарльзу Трехерну. 

Але з листування, в якому Льовочкіних називають "Джинджер" та "Фред", видно, що  Трехерн фактично керував їхнім сімейним бізнесом. Під безпосереднім наглядом Юлії він керував офшорними фірмами, які їм належали та колекцією творів мистецтва. Ключовим завданням Трехерна було знаходити способи приховати, що Льовочкіни є бенефіціарними власниками різних активів. З цією метою він та інші люди виступали довіреними особами для впливових політиків. 

Ще одним співвласником банку був згадуваний вже Фурсін. Йому належали 33% банку. Разом троє співвласників призначили одного члена наглядової ради, яка складалась із трьох осіб. Інші 43% належали генеральному директору банку Ігорю Буймістеру, бізнес-партнеру Льовочкіних.

Окрім того, що Льовочкіни фактично володіли банком, у якому були рахунки російської фінансової "мегапральні", вони також використовували систему, яка з’являлася у базі даних "мегарпальні". Наприклад, у 2010 році Трехерн пояснював секретареві Юлії Льовочкіної, як правильно скласти підроблений контракт, щоб здійснити таємні платежі через новозеландську підставну фірму Lynform Capital. Це офшорна компанія, яка з’являлася у "мегапральні".

РОЗСЛІДУВАННЯ СПЕЦПРОКУРОРА США РОБЕРТА МЮЛЛЕРА

Ще на початку 2018 року автор розслідування для журналу The Atlantic про американського екс-радника Януковича Пола Манафорта, журналіст Франк Фоер розповів, що політтехнолога оплачував Рінат Ахметов та Льовочкін. Відтак тодішній очільник адміністрації президента України звертався до інших олігархів, які покривали послуги американця, а частину кошів лишав собі. 

У січні 2019 року CNN повідомило, що Льовочкін і Рінат Ахметов переказували гроші екс-голові передвиборної кампанії президента США Дональда Трампа Полу Манафорту. За даними джерел, українські олігархи також були ймовірними отримувачами даних  опитувань громадської думки під час президентської кампанії 2016-го року, якими Манафорт поділився з російським партнером Костянтином Килимником. У розслідуванні втручання РФ у американські вибори спецпрокурора США Роберта Мюллера Килимника називають "колишнім російським розвідником".

У команді Мюллера вже вводили Льовочкіна й Ахметова у коло причетних до справи Манафорта як ключових щедрих шанувальників лобіста. Слідство вважає, що за декілька років Манафорт заробив в Україні 60 мільйонів доларів. Зокрема колишній партнер Манафорта Рік Гейтс на суді розповів, що це були перекази від Льовочкіна й Бориса Колеснікова через офшорні банківські рахунки. До 2015 року виплати, ймовірно, завершилися, проте в одному з листів до свого бухгалтера у серпні 2016 року Манафорт написав, що в листопаді 2016 року він очікував виплату 2,4 млн доларів за роботу, яку він виконував в Україні.

Речник Манафорта Джейсон Малоні тоді підтвердив, що Манафорт очікує отримати 2,4 млн. дол доходу від українців, включаючи Льовочкіна й Ахметова, – але це відшкодування старих боргів, що передували кампанії Трампа. 

За даними The New York Times, Мюллера також неабияк зацікавила присутність Льовочкіна та інших українців на інавгурації Трампа. У виданні наголосили, що розслідування ведуть на тлі дедалі більшої кількості повідомлень про те, що дехто з українців або їхніх партнерів, котрі приїжджали на інаугурацію, просували ідею великих угод або "мирних планів" в інтересах Росії, у т. ч. через скасування санкцій".

Підлеглі Мюллера з'ясовують і те, яким чином громадяни України отримали запрошення на церемонію, з ким зустрічалися під час перебування у США й які питання обговорювали. Зокрема, чи використовували іноземці з України й інших країн кошти, щоб замаскувати пожертви до інавгураційного комітету. Адже федеральний закон забороняє іноземцям брати участь в інавгураційному комітеті, хоча вони можуть відвідувати події, якщо американці купують квитки.

Ще раніше у The New York Times з'ясували, що один із американських консультантів і партнерів Манафорта Сем Паттон визнав себе винним у звинуваченнях, в т.ч. отриманні 50 тис.дол від неназваного іноземця, котрий відповідав опису Льовочкіна, щоб купити квитки на ексклюзивні інавгураційні події Трампа для олігарха, згадуваного Килимника і когось, кого описують лише як "іншого українця".

ФІНАНСУВАННЯ ТАЄМНОЇ ЛОБІСТСЬКОЇ КАМПАНІЇ МАНАФОРТА В ЄС

Як свідчить електронне листування, яке отримали OCCRP, Сергій Льовочкін стояв за фінансуванням таємної лобістської кампанії, організованій в в Європі Полом Манафортом. Кампанія мала на меті переконати європейських дипломатів та політиків, що ув'язнення у жовтні 2011 року опозиційної лідерки Юлії Тимошенко не повинно завадити країні підписати угоду про асоціацію з ЄС.

Отримані електронні листи свідчать про те, що саме Льовочкін був джерелом приблизно двох мільйонів євро, які проходили через рахунки, контрольовані Манафортом і використовувались для оплати лобістів. Серед цих лобістів був Мевлют Чавушоглу, колишній президент Парламентської асамблеї Ради Європи. 

Манафорт також залучив "Габсбурзьке тріо" — неформальну тіньову групу, до якої входили колишній президент Польщі Александр Кваснєвський, колишній канцлер Австрії Альфред Гусенбауер та колишній прем’єр-міністр Італії Романо Проді, який раніше обіймав посаду президента Єврокомісії. Лобістська кампанія, організована Льовочкіним та Манафортом, допомогла Януковичу отримати від ЄС пропозицію підписання угоди про асоціацію, навіть коли Тимошенко все ще була ув’язнена.

Але тоді Янукович відмовився її підписувати, що спричинило масові протести, які переросли в революцію, яка повалила його уряд.

ПРИЧЕТНІСТЬ ДО ВИВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНИХ КОШТІВ З ПРОЄКТУ "ОЛІМПІЙСЬКА НАДІЯ-2022"

Як з'ясували журналісти проєкту "Схеми", Сергій та Юлія Льовочкіни причетні до управління компаніями через які, за версією офіційного слідства Національного антикорупційного бюро України, були виведені кошти з державного бюджету, призначені на реалізацію проєкту "Олімпійська надія-2022". Так, у липні 2020 року Офіс президента України провів нараду, на якій обговорювалося створення високогірного всесезонного спортивно-туристичного кластеру "Боржава" в Карпатах. Проєкт презентував громадянин Австрії Гернот Ляйтнер. Він є директором словацької Carpathian Mountain Resort, яка через низку українських компаній володіє пів тисячею гектарів землі на Закарпатті, де й заплановано побудувати новий курорт. На початок 2021 року ці землі були арештовані в рамках кримінальної справи Національного антикорупційного бюро України.

Інша компанія Ляйтнера Masterconcept Masterconcept Ляйтнера за часів Януковича була залучена для підготовки України до участі в Олімпіаді-2022, коли цей проект курував Владислав Каськів. Реалізація проєкту "Олімпійська надія" Януковича у майбутньому перетворилась у кримінальну справу щодо розтрати й подальшої легалізації виділених під це державних коштів. За даними судового реєстру, саме згадані ділянки стали об’єктом легалізації частини виведених 165 млн грн коштів держбюджету, що мали піти на "Олімпійську надію – 2022".

Як з'ясували "Наші гроші", спочатку місцеві чиновники безкоштовно виділили ділянки фізособам, які у подальшому продали їх на користь понад 10 фірм, підконтрольних людям Каськіва (для оплати фірми використовували частину "відмитих" державних 165 млн грн). При цьому частина фізосіб – це були підставні особи, які нічого не знали ні про отримання землі, ні про оформлення на них довіреностей і подальший продаж ділянок.

З зазначених фірм закарпатські землі залишилися у власності дев’яти. Ще 5 компаній з цього списку володіють великим масивом ділянок на Волині. Таким чином, як вдалося встановити за даними держреєстрів, власниками 495 ділянок загальною площею 450 га в районі Боржави є "Боржава Девелопмент", "Боржава Ленд", "Боржава Інвест", "Таурус Проперті", "Таурус Інвест", "Таурус Ленд" і "Свалява Ленд". Крім того, ще дві пов’язані компанії – "Боржава Скі" і "Скай Ленд" – володіють поруч 15 гектарами. Кінцевим власником усіх цих компаній у 2019 році стала Carpathian Mountain Resort, керівником якої також Ляйтнер. Крім того, в Єдиному державному реєстрі Ляйтнер через Carpathian Mountain Resort зазначений бенефіціарним власником українських компаній.

Як зазначають "Наші гроші", компанія Ляйтнера Masterconcept у 2012 році виграла 651 тис євро на розробку техніко-економічного обґрунтування інфраструктури "Олімпійської надії – 2022". Крім того, українські фірми, якими володіє Гернот Ляйтнер, і він сам мають тісні зв’язки із так званою групою Львочкіна-Фірташа, куди входить і Каськів.

Зокрема, власником словацької компанії Carpathian Mountain Resout є кіпрська фірма Kardaner Limited, співвласником якої з 2013 по 2017 роки значилася згадувана Марія Шуфтас.

З 2017 року власником Kardaner Limited стала компанія WSR Investment Holding Limited з ОАЕ, а секретарем – Георгія Георгіу. Kardaner Limited також володіє австрійською компанією Teleferic Holdings GMBH, керівником якої також є Гернот Ляйтнер. Представником Teleferic Holdings в Україні був Андрій Банцер, екс-помічник Каськіва в парламенті. Крім того, за даними слідства відомо, що Teleferic Holdings була однією з компаній, через яку було легалізовано частину коштів з "Олімпійської надії – 2022" і за які у подальшому були куплені 450 га в районі Боржави.

Словацька компанія Carpathian Mountain Resort зареєстрована у Братиславі на вул. Дунайській, 8. За цією ж адресою прописані компанія Vibe Studio, власницею якої є Тетяна Каськів (дружина рідного брата Владислава Каськіва), а також Lán Invest, власником якої є словацький юрист Даніель Грігель. Також Грігель раніше був власником компанії Huxley, коли керівником фірми був Владислав Каськів. А в 2016-2017 рр. очолював компанію Nafta-Gaz Slovakia, бенефіціарним власником якої був Ігор Воронін, бізнес-партнер Дмитра Фірташа та Івана Фурсіна.

Керівником українських компаній, на які оформлено 450 га в районі Боржави, є Ірина Кух. Вона колишня працівниця Держінвестпроекту часів Каськіва та експомічниця Юрія Чижмаря у Раді VIII скликання (2014-2019). При цьому, матір Чижмаря була у співвласниках інвестора Боржави у 2007 році. У червні 2020 року Чижмарь став радником мера Києва Віталія Кличка. А його дружина Катерина Чижмарь з вересня того року працює в Офісі президента.

Катерина Чижмарь є співзасновницею компаній "Акванова Девелопмент" і "Акванова Гідроресурс" разом із бізнесменом Ігорем Тинним. Водночас, Тинний є бізнес-партнером Юлії Льовочкіної, зокрема, у ТОВ "Енергія Карпат" (через кіпрську Mizonio Holdings Limited), а секретарем Mizonio Holdings є та ж Марія Шуфтас.

Таким чином, висвітлені факти свідчать про тісні зв’язки Ляйтнера із групою Льовочкіна-Фірташа. А контрольовані Ляйтнером фірми, згідно судових ухвал, були у ланцюжку компаній, на які вивели державні 165 млн грн з "Олімпійської надії" і за які були придбані земельні ділянки загальною площею понад 450 га в районі Боржави. У справі "Олімпійської надії – 2022", яка об’єднана із розкраданнями на ще одному нацпроекті – "Якісна вода", підозри отримали 9 осіб. Розслідування завершено і справа передана на розгляд до Вищого антикорупційного суду.

Серед вказаних 9 осіб – двоюрідний брат Каськіва Олександр Матковський, Сергій Шут ("права рука" Каськіва, його ексзаступник у Держінвестпроекті), Вадим Бей (експрацівник Держінвестпроекту), Андрій Леміш (ексголова інвестиційного комітету Держінвесткомпанії), Андрій Стельмах (фіктивний керівник фірм), Руслан Усов (водій Шута), Сергій Моісеєнко (водій Каськіва), Сергій Лідов (водій Шута, екскерівник ТОВ "Боржава Резорт"), Юрій Лутак (ексдиректор ДП "Держінвесткомпанія").

Також по цій справі заочно підозру отримав і брат Владислава Каськіва – Олександр, який у 2015 році виїхав з України. У листопаді 2020 року ВАКС заочно обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Усі вони обвинувачуються у розкраданні 259,2 млн грн на двох нацпроектах – 165 млн грн на "Олімпійській надії – 2022" і 95 млн грн на "Якісній воді".

Захисниками обвинувачених виступили адвокати АО "Креденс" (раніше – АО "Татаров Фаринник Головко"). Воно було створене у 2017 році, а його співвласником був заступник керівника Офісу президента Олег Татаров.

Журналістам проєкту "Схеми", вдалося знайти й інші зв'язки родини Льовочкіних з Ляйтнером та реалізацією спортивно-туристичного кластеру "Боржава". Зокрема, з'ясувалося, що згадуваний словацький юрист Даніель Грігель займався реєстрацією словацьких компаній Vibe Studio та Prime Capital подружжя Каськівих і Carpathian Mountain Resort Ляйтнера.

Сам Григель пояснив, що Carpathian Mountain Resorts створили влітку 2018 року, а представником засновників виступив Юрій Залуський, який, на думку юриста, відповідав за цей проєкт. Водночас, Юрій Залуський також був на нараді в Офісі президента влітку 2020 року.

Крім того, журналісти отримали доступ до листування Каськіва, а також особистих помічників та довірених осіб Сергія та Юлії Льовочкіних. Електронні листи охоплюють період з 2014 по 2016 роки. З-поміж іншого вони свідчать про те, що Юлія Льовочкіна була причетна до управління рахунками Teleferic Holdings, через яку виводились кошти з державного бюджету, призначені на реалізацію проєкту "Олімпійська надія".

Так, 21 березня 2014 року один із листів надіслала Ірина Дирдіна. Вона ексдиректорка юридичної фірми "Сі.Ті.Ар", якій, відповідно до декларацій Льовочкіних, політики довіряють управління своїми активами. Цей лист вона адресувала на ім’я Чарльза Трехерна. Другий адресат – його асистентка Александра Швеблік.

У листі було прохання переказати майже 215 тисяч євро від Teleferic до української фірми "Боржава резорт холдінг" із призначенням "поповнення капіталу". При цьому в листі окремо зазначалось: "Гроші необхідні для придбання землі".

Залучалися також особисті парламентські помічники на той момент Юлії Льовочкіної: Сергій КовалишинІрина Кутуєва та Зореслава Нікітчина (Любанська). Зокрема, Ковалишин, у тому ж 2014 році в листі до Трехерна просить прискорити перерахунок коштів із Teleferic до підконтрольних українських компаній Borzhava Development та Borzhava Lend. Також в імейлах з’являється згадка про "Ю.В." – такі ж ініціали у Льовочкіної Юлії Володимирівни.

У прикріпленому помічником файлі була таблиця із сумами грошей, які прямували з Teleferic до низки українських фірм. Загалом у той період було перераховано понад 200 тисяч доларів. Гроші від Teleferic Holdings продовжували надходити і у 2015, і у 2016 році.

Інше листування того періоду свідчить про те, що Каськів регулярно звітував Льовочкіну, який тоді очолював Адміністрацію президента Януковича, і просив про сприяння "на найвищому рівні".

Натомість, Ляйтнер запевнив журналістів, що є кінцевим бенефіціаром як Teleferic Holdings, так і Carpathian Mountain Resort. Він також не заперечував, що знайомий із Юлією Льовочкіною з 2015 року й підтримує з нею "сталі ділові відносини протягом декількох років".

Детальніше в сюжеті: 


Згодом пресслужба НАБУ повідомила у відповідь на запит журналістів "Схем", що детективи бюро перевіряють на причетність до кримінальних правопорушень Юлію та Сергія Льовочкіних у рамках розслідування провадження щодо розкрадання коштів Держінвестпроекту, призначених на реалізацію проєкту "Олімпійська надія" Віктора Януковича.

icon
Банківські рахунки:
Банк ЄДРПОУ Статус
14282829 Клієнт банку
21665382 Клієнт банку
00032129 Клієнт банку
00032112 Клієнт банку
25959784 Клієнт банку
icon
ДОКУМЕНТИ
інші варіації імені

Lovotchkin Serhiy Volodymyrovytch

Levochkin Sergey Vladimirovich

L′ovočkìn Sergìj Volodimirovič

L'ovočkin Sergij Volodimirovič

Lovochkin Serhii Volodymyrovych

Lʹovočkin Serhij Volodymyrovyč

L'ovochkin Serhii Volodymyrovych

L'ovochkin Sergij Volodimirovich

L'ovochcin Sergii Volodymyrovych

L'ovochkin Serhij Volodymyrovych

Levočkin Sergej Vladimirovič

Levochkin Sergejj Vladimirovich

Lowotschkin Serhij Wolodymyrowytsch

L'ovochkin Serhiy Volodymyrovych

Lovochkin Sergii Volodymyrovych

Lovochkin Serhiĭ Volodȳmȳrovȳch

Левочкин Сергей Владимирович

Levochkin Sergei Vladimirovich

Levochkin Sergej Vladimirovich