photo

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "ПАРТІЯ ШАРІЯ"

Категорія Партія
ЄДРПОУ 39644910
Поточний стан зареєстровано
Також відома як ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ «ОБ’ЄДНАНА УКРАЇНА»
Дата створення 17.02.2015
Адреса 04050, м.Київ Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ГЛИБОЧИЦЬКА, будинок 17 корпус Д
icon
керівництво
Iм’я Посада Власність, % Перiод
Підписант
icon
ПОВ’ЯЗАНІ ПУБЛІЧНІ ДІЯЧІ
Iм’я Тип зв’язку Власність, % Перiод
Член Політичної Ради Партії 10.06.2019 — 27.05.2020
Підтверджено: 21.10.2020 Партія Шарія-2019.06.20
Підписант
Голова Партії 27.05.2020 —
Підтверджено: 21.10.2020 ЄДРПОУПартія Шарія-2020.10.21
Голова Партії 26.10.2019 — 27.05.2020
Підтверджено: 21.10.2020
Перший заступник Голови Партії, член Політичної Ради Партії 27.05.2020 —
Підтверджено: 21.10.2020 Партія Шарія-2020.10.21
Керівник 18.02.2015 — 10.06.2019
Підтверджено: 20.06.2019 Посилання
Фінансові зв'язки
Член Політичної Ради Партії 10.06.2019 — 27.05.2020
Підтверджено: 21.10.2020 Партія Шарія-2019.06.20
Голова Партії,член Політичної Ради Партії 10.06.2019 — 26.10.2019
Підтверджено: 21.10.2020 Партія Шарія-2019.06.20
Лідер партії
icon
СТРУКТУРА
Iм’я Посада Власність, % Перiод
Член Політичної Ради Партії 10.06.2019 — 27.05.2020
Підтверджено: 21.10.2020 Партія Шарія-2019.06.20
Голова Партії 26.10.2019 — 27.05.2020
Підтверджено: 21.10.2020
Перший заступник Голови Партії, член Політичної Ради Партії 27.05.2020 —
Підтверджено: 21.10.2020 Партія Шарія-2020.10.21
Керівник 18.02.2015 — 10.06.2019
Підтверджено: 20.06.2019 Посилання
Фінансові зв'язки
Член Політичної Ради Партії 10.06.2019 — 27.05.2020
Підтверджено: 21.10.2020 Партія Шарія-2019.06.20
Голова Партії,член Політичної Ради Партії 10.06.2019 — 26.10.2019
Підтверджено: 21.10.2020 Партія Шарія-2019.06.20
icon
ЗВ’ЯЗКИ з юридичними особами
icon
Досьє

У 2019 році було оголошено про створення "Партії Шарія" (раніше мала назву ПП "Об'єднана Україна") та намір взяти участь у дочасних виборах до Верховної Ради.

Самому лідеру політсили Анатолію Шарію Центральна виборча комісія 24 червня відмовила в реєстрації кандидатом через те, що він не жив в Україні протягом останніх 5 років перед виборами. Верховний суд після розгляду скарги зобов'язав ЦВК продовжити розгляд документів Шарія, але не зобов'язував реєструвати.

3 липня Шарію повторно відмовили в реєстрації на підставі листа СБУ, де було зазначено, що Шарій покинув межі України 24 січня 2012 та після цього на територію України не в'їжджав.

Водночас, партія на чолі з його нинішньою дружиною Ольгою Бондаренко(Шарій) не подолала прохідний 5% бар'єр й з 2,23% посіла десяте місце на виборах. Партія могла отримати державне фінансування, але законодавство була змінене й ті сили, що не пройшли до парламенту, позбавили держфінансування.

Вже з початку 2020 року команда Шарія почала готуватись до нових виборчих перегонів - на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року. Навесні активізувались осередки на місцях. В регіони пішли кошти для організації різноманітних подій, акцій та флешмобів, а також почався підбір кандидатів у ради та на мерів.

Паралельно з цим Анатолій Шарій став частим гостем в ефірах пулу телеканалів 112, Newsone та ZIK, які належать депутату від ОПЗЖ Тарасу Козаку, близькому соратнику Медведчука. Також Шарій перед місцевими виборами активно підтримував представників ОПЗЖ, зокрема депутата Іллю Киву, у своїх дописах, відео та на телеграм-каналах.

Наприкінці червня 2020 року Медведчук заявив в ефірі пропагандистського телеканалу "Росія-24", що вважає Партію Шарія союзником, а не конкурентом.

Також ЗМІ повідомляли, що Шарій та його партія близькі до сім'ї Кацуб з Харківської області, впливових діячів команди експрезидента-втікача Віктора Януковича. Йдеться про екснардепа Партії регіонів Володимира Кацубу та його синів: ексчлена правління НАК "Нафтогаз" та екснардепа Партії регіонів Сергія Кацубу, а також ексзаступника голови правління НАК "Нафтогаз" Олександра Кацубу. Останнього прокуратура підозрювала в причетності до розкрадання 450 млн грн.

Братів Кацуб звинувачували у злочинній змові з метою розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах. За даними слідства, Олександр Кацуба зловживав службовим становищем в період його роботи на посаді заступника голови правління НАК "Нафтогаз України" з 2012 по 2014 роки. Зокрема, Кацуба підписав акти виконаних робіт на загальну суму майже в 285 млн гривень за нібито проведені дослідження нафтогазових родовищ у шельфі Чорного моря. Кошти перерахували ТОВ "Універсальне комерційне товариство". На думку слідства, ніяких робіт ТОВ не проводило, не маючи для цього ні спеціальної техніки, ні фахівців. За припущенням правоохоронців, організатором злочинної схеми був Сергій Кацуба, який займав пост заступника глави НАК "Нафтогаз України" до 2012 року. А її реалізацією займався Олександр Кацуба, який зайняв його місце. 05.01.2016 року кримінальне провадження було закрите Генеральною прокуратурою (разом з тим, в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься інформація про три судові ухвали, прийняті в січні 2017 року). 

За повідомленням Генпрокуратури, в лютому 2017 року Олександр Кацуба пішов на співпрацю зі слідством, підписав угоду про визнання винуватості та відшкодував завданих збитків на суму 100 млн. грн. (варто зауважити що угода підписана в закритому кримінальному провадженні, вироку про затвердження угоди в публічному доступі немає). Суть справи, в якій Кацуба пішов на угоду зі слідством, полягала в укладенні НАК "Нафтогаз України" договорів із підконтрольною Сергію Курченку ТОВ "ГазУкраїна-2020" на постачання бензину, який фактично не було поставлено, чим НАК "Нафтогаз України" було завдано збитків на суму 449 963 820,00 гривень.

Дружина Кацуби-молодшого Тетяна Гузенко під 11-м номером йшла в партійному списку "Партії Шарія" на парламентських виборах, матір( та колишня дружина Володимира Кацуби) Наталія Гордієнко балотувалася під номером 14, а сам Шарій не приховував дружби з Кацубами. У його Instagram багато фото з Кацубою-старшим та Олександром.

У червні Державна фіскальна служба викликала Шарія на допит як свідка у справі, порушеної 2 червня за частиною 2 статті 209 "Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом)" Кримінального кодексу (провадження №32020000000000073).

При цьому, Рух "Чесно", досліджуючи фінанси Партії Шарія, виявив, що протягом першого кварталу 2020 року політсила отримала понад мільйон гривень від трьох громадських організацій. Найбільшим донором політсили стала громадська організація з назвою "Партія Шарія", яка перерахувала на рахунок партії 430 тисяч гривень. Засновником організації є екскандидат до парламенту від Партії Шарія Іван Мамчур, який називав себе "CEO партії". Також Мамчур із власних коштів оплатив на 124 тисячі гривень рекламу партії через соцмережі. При цьому жодної заробітної плати він у партії, відповідно до звіту, не отримував.

Ще 306 тисяч гривень на  рахунок партії перерахувала громадська організація "Право на правду". До слова, таку ж назву має й партійна газета. Організацію створили наприкінці січня 2020 року, а вже на початку лютого вона почала фінансувати Партію Шарія. Співзасновником і керівником організації був одесит Олег Нагаткін. Його син Олексій Нагаткін — керівник місцевого осередку політсили. Окрім цього, "Право на правду" також орендує офіс в Одесі для місцевого осередку та ще сім приміщень у райцентрах області. Також організація орендує для одеської "Партії Шарія" автомобіль Opel Vivaro.

Майже 270 тисяч гривень на центральний рахунок партії перерахувала організація "Шукачі рішень", зареєстрована в Дніпрі. Цю громадську організацію теж було зареєстровано взимку 2020-го — і теж невдовзі після реєстрації вона почала фінансувати Партію Шарія.

Майже всі отримані від громадських організацій кошти Партія Шарія витратила на оренду приміщень (604 тисячі гривень) та на виплату зарплат і податки (315 тисяч гривень). У лютому кількість працівників партії зросла до 20 осіб. Зарплати в них — до шести тисяч гривень на місяць. При цьому, звіт партії може не відображати всіх витрат, зокрема, на офіси. Приміром, у січні 2020 року партійний сайт повідомляв про підпал офісу Партії Шарія у Херсоні. Однак, за офіційною фінзвітністю, офісу в Херсоні партія не має.

Окрім цього, у своїй рекламі в Facebook партія звітувала, що витратила дев’ять мільйонів гривень на апарати штучної вентиляції легень для українських лікарень, однак у фінансовій звітності партії таких витрат також немає. На думку авторів дослідження, фінансування партій через ГО дає змогу приховати справжнє походження коштів.

За даними проєкту Слідство.Інфо, в серпні 2019 року Шарій став власником будинку площею 230 квадратних метрів на березі моря в містечку Рода-де-Бара в Каталонії, Іспанія, вартість якого, приблизно, мільйон євро. В описі нерухомості та земельної ділянки, якими володіє Шарій, ідеться, що будинок складається з основного житлового поверху на 161 кв.м та підвального приміщення на 69 кв.м. Навколо будинку є сад площею у 5,2 сотки. Також у виписці з іспанського майнового реєстру вказано, що одразу за  земельною ділянкою – пляж. На самій території вілли є басейн та невеликий сад із кущів, хвойних та пальмових дерев.

Водночас, з іспанського документу незрозуміло, як саме Шарій став власником вілли: купив чи отримав на якихось інших умовах. Також не вказано ціну об’єкту. Сам Шарій згодом заявив, що вілла коштувала йому три мільйони євро.

У серпні 2020 року проєкт Bihus.Info повідомив, що Державна фіскальна служба України відкрила провадження (№32020000000000094) стосовно ймовірного внесення Шарієм неправдивих відомостей при реєстрації ФОПу. Попри те, що він виїхав з України ще в 2012-му, місцем проживання при реєстрації ФОПу у 2020-му був вказаний Київ. 

Згідно з даними держреєстру, 16 березня 2020 року було зареєстровано фізичну особу-підприємця Шарія Анатолія Анатолійовича та вказано місце проживання: 04212, м. Київ, вул. Малиновського, буд. 3-А, кв. 162. Водночас, згідно постанови Верховного суду встановлено, що Шарій з 2012 року не був в Україні. Це може свідчити, що Шарій чи інша уповноважена особа внесли в документи, які подаються для проведення державної реєстрації ФОП, завідомо неправдиві відомості щодо місця проживання. Відповідно, ДФС розпочато кримінальне провадження за частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України. Такі незаконні дії караються штрафом від п’яти тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

У жовтні 2020 року Bihus.Info з'ясували, що неофіційні витрати Партії Шарія в рази перевищують витрати, про які політсила офіційно відзвітувала перед Національним агентством із запобігання корупції. Журналісти отримали доступ до кількох внутрішніх Телеграм-чатів партійців Шарія, де обговорюються фінансові питання. Їхніми учасниками є дружина Анатолія Шарія Ольга Бондаренко, відповідальний за інформаційну політику партії Мамчур, відповідальна за фінанси Анжела Ларкіна та представник партії Олександр В’юник.

В чаті обговорюються всі надходження і витрати, зокрема: заробітна платня не лише офіційних партійців, а й безлічі неформальних членів команди Шарія, які взагалі відсутні в офіційних звітах партії;  витрати на мерч і поліграфію, витрачене паливо і оплату експертам за позитивні згадування партії та просування партійних тез в ефірах телеканалів. Відповідно до переписок, левова частка партійних коштів “ходить” або у вигляді готівки, або через перекази на особисті карткові рахунки партійців.

В офіційному партійному звіті за І квартал 2020 року вся ця інформація не відображена. В документі сказано, що за три перші місяці року партія отримала пожертв на трохи більше мільйона гривень і витратила їх в основному на оренду офісів і невеличкі зарплати окремим працівникам. Натомість у "тіньових" звітах партії заявлено, що лише на зарплати і лише за один місяць було витрачено понад 1,3 мільйона гривень, що  більше, ніж офіційні надходження і витрати усієї партії за три місяці.

Більше того, в офіційному звіті Партії Шарія сказано, що заявлений мільйон гривень пожертв вона отримала через ряд громадських організацій. Інформація з переписок свідчить про те, що ці громадські організації не є звичайними жертводавцями, а навпаки,  фінансами їх наповнюють самі ж шаріївці для подальшого перерахунку коштів на рахунки партії, аби та могла показувати хоч якісь офіційні проплати. При цьому, партійці регулярно обговорюють витрати на оренду житла для керівника однієї з цих громадських організацій і члена команди Партії Шарія Мамчура. В місяць на квартиру для "головного благодійника" партії самі ж партійці витрачають 1 200 доларів. Сам Мамчур в голосових повідомленнях іншим учасникам чатів зізнається, що йому вже дзвонили з банку і блокували рахунок, бо через нього пройшло забагато коштів, походження яких він пояснити не міг.

З переписок також випливло, що цілій низці телевізійних експертів і політологів розписувалися гонорари за позитивні згадки Шарія та його партії під час ефірів на різних телеканалах. Аналіз переписок і долучених до них файлів показав, що щонайменше з лютого партійці отримували від політекспертів щотижневі звіти, у яких йшлося про кількість ефірів зі згадуванням Шарія та його партії і містилися посилання на них. Самі партійці цю інформацію вносили до окремої таблиці, де експерти і телеканали були розділені на окремі категорії – "звичайні" і "ВІПи". Від цих критеріїв залежали гонорари, які становили від 90 до 200 доларів за один ефір. В таблиці найчастіше згадуються телеканали з пулу Медведчука (112 Україна, ZIK та NewsOne), а також "Прямий", "Наш", 5 канал, "Київ" та ін.

Найбільший знайдений журналістами бонус становив 500 доларів і, якщо вірити внутрішнім партійним звітам, був виплачений політологу Валентину Гайдаю за березневий ефір на телеканалі "Наш", під час якого Гайдай вступив в довгу суперечку з нардепом Олексієм Гончаренком.

Координацією процесу найвірогідніше займалися експерти Анне Бикова та Михайло Железняк, чиї банківські картки були вказані в якості реквізитів для оплати послуг експертного пулу. Нині і Бикова, і Железняк є членами команди партії Шарія. В окрему категорію в переписках було винесено політексперта Кирила Молчанова. Гонорар Молчанова, відповідно до переписок становив 1 000 доларів (вірогідно – на місяць).

Відповідно до опрацьованих журналістами чатів, гонорари експертів "розкидалися" на банківські картки або ж виплачувалися готівкою. Номери карток, вказані в чатах – ідентифікуються за Анне Биковою та Михайлом Железняком.

Жодної згадки про подібні платежі у офіційних звітах партії Шарія немає.

При цьому фінансами розпоряджалася особа на ім’я Анжела Василівна Ларкіна. Вона не просто давала фінальне погодження на ті чи інші витрати, а й забезпечувала їх коштами для задоволення партійних потреб, від виплати неофіційних зарплат активістам в осередках партії – до оплати оренди офісів тощо. Журналісти ідентифікували Ларкіну як топ-менеджера мережі заправок "БРСМ", оскільки вона є керівником безлічі компаній, що входять у структуру мережі.

Прес-служба БРСМ згодом оприлюднила заперечення, заявивши, що Ларкіна не має стосунку до мережі. У повідомленні прес-служби розслідування журналістів назвали "інформаційною атакою" і заявили, що її мета – нібито "дискредитувати" мережу.

Водночас, Ларкіна є або була керівником щонайменше 9 юридичних осіб із групи компаній БРСМ та її власника Андрія Біби упродовж останніх п’яти років.

Так, з 2014 року Ларкіна є директором ТОВ "Виробниче Підприємство "Побутрембудматеріали", яке належить власнику мережі БРСМ Андрію Бібі і компанії його дружини ТОВ "Гудмарк". Ці ж "Побутрембудматеріали" вказані співвласником низки компаній з групи БРСМ, а саме "БРСМ-Нафта” (саме ця фірма є власником товарного знаку мережі), "БРСМ" та "БРСМ-Груп.

Також Ларкіна є представником, а "Побутрембудматеріали" є співвласником ПП "Віт", де основну частку сконцентрували Біба і вже згадане ТОВ "Гуд Марк" дружини бізнесмена.

Окрім цього, з 2016 по 2017 Ларкіна була директором ТОВ "НАФТАЗАХІДНЕ НВ" і ПП "Таня", співвласниками якого були Андрій Біба і згадані вище "Побутрембудматеріали". У 2016 Ларкіна була директором фірми "НАФТАЗАХІД", співвласником якої був тоді Біба, а з 2015 жінка є директором "МП Овен", де серед засновників знову ж таки був Андрій Біба.

Детальніше у відео:


Місцеві вибори 2020 року

У місцевих радах по всій країні “Партія Шарія” отримала лише 52 мандати. Це 43-є місце серед усіх партій, що для політсили з парламентськими амбіціями стало провалом, йдеться у журналістському матеріалі "Громадського". Після виборів партійці почали відкрито говорити про причини цієї невдачі. Колишній головний модератор "Партії Шарія" Дмитро Рибаков наприкінці 2020 року на своєму YouTube-каналі почав вести стріми з викриттям внутрішньої партійної кухні.

Він розповів, що замість активістів партії на прохідних місцях з’являлися люди, які до партії жодного стосунку не мали, що призвело до відходу активістів від справ у ключових регіонах. Рибаков також розповів, що окремі регіони спеціально віддали іншій партії. Яку саме він не зазначав, але інші "шаріївці" кажуть у цьому контексті про політичну силу Медведчука — "ОПЗЖ". Факт співпраці двох партій усередині грудня підтвердив сам Медведчук. "Фактично в усіх областях, де вони пройшли, ми з ними співпрацюємо. І конфігурації з розподілу посад здійснюємо разом із ними", — пояснив нам проросійський політик.

1 грудня в партії оголосили про виключення зі своїх лав двох одеситів: Олексія та Олега Нагаткіних (сина і батька). Перший був лідером одеського осередку, обрався до Одеської міськради, другий — до районної. Згідно з офіційними документами, саме вони були одними з найбільших фінансових донорів партії у 2020-му році.

Причиною виключення назвали порушення партійної дисципліни та інформацію про можливий підкуп на користь одеського міського голови Геннадія Труханова. Сталося це після того, як Олексій Нагаткін і ще одна депутатка від "Партії Шарія" Ганна Шабанова проголосували за кандидатуру секретаря міськради, яку запропонував Труханов. Інші депутати-шаріївці участі в голосуванні не брали. В одеській міськраді вони разом з ОПЗЖ залишилися в меншості.

Наступного дня на YouTube-каналі Анатолія Шарія з’явилося відео , де він озвучив інформацію про підкуп Трухановим двох депутатів. 

У відповідь Нагаткін розповів, що ще в лютому 2020-го в одеського осередку "Партії Шарія" з’явився куратор від ОПЗЖ. Навіть описав кілька акцій, де від рук опонентів постраждали активісти партії, але все це робилося лише для піару, а "депутатами стали люди, які проголосують тільки так, як вигідно ОПЗЖ або їхнім бенефіціарам".

Наступного дня Нагаткін опублікував відео, на якому в партійному офісі обговорювалося питання формування виборчих списків, із супровідним підписом: "Нас ламали, щоб були кандидати з ОПЗЖ. Толік і його клеврети з Києва вкрай очманіли. Найвідданіший прихильник зрозумів, як нас продав іспанець".

Нагаткін описав, що підсумковий список кандидатів на вибори спустили згори. Як наслідок, у перших десятках списків до міськради та облради залишилися лише по двоє активістів-шаріївців, а 14 із 20-ти прізвищ раніше взагалі не були відомі одеським прихильникам Шарія. Натомість ЗМІ розпізнали у списку цілу низку осіб, пов’язаних із Віктором Баранським — депутатом одеської міськради від ОПЗЖ.

Також Нагаткін стверджує, що з 47-ми осередків партії по області "лідери" пустили на вибори лише 4 — попри те, що влітку політична сила мала обласний рейтинг 11,7%. Колишній лідер одеського осередку зазначає, що це був "перелив" рейтингу від Шарія до ОПЗЖ. 

Схожа ситуація склалася і в Харкові. Там список "Партії Шарія" очолив колишній фітнес-інструктор, активіст партії Микита Роженко. Решта кандидатів, за інформацією ЗМІ, до партії жодного стосунку не мали. Загалом із 7 обраних депутатами міськради лише двох можна було побачити на акціях "Партії Шарії".

Не знайшлося місця у списку для Зої Кускової, яку називають близькою до дружини Кацуби — Наталії Гордієнко. 15 вересня, напередодні затвердження виборчих списків, Кускова заявила, що пішла з "Партії Шарія", бо "в неї з лідерами зовсім різні внутрішні цінності".

До Дніпровської міськради "Партія Шарія" не потрапила — отримала лише 4,3%. Наприкінці липня Шарій вирішив закрити дніпровський осередок. Привід — лідер осередку Олександр Шишко нібито продав партійну організацію Олександру Петровському.

У відповідь Шишко прямо вказав на продаж Шарієм партійного осередку. Також місцевий лідер "шаріївців" попереджав інші партійні організації, що їх "зливатимуть чи продаватимуть ОПЗЖ". Шишко також звинуватив Шарія, що саме той отримав $2 мільйони за дніпровську організацію партії.

Під час підготовки матеріалу журналісти дізналися і про ротації партактиву в Запоріжжі та Маріуполі, Краматорську, провал у Києві. Та зазначали, що про порядки та лідерів говорили не опоненти "шаріївців", а ті, хто розбудовував осередки.

На початку 2021 року журналісти "Слідство.Інфо", дізналися, що напередодні парламентських виборів німецька медична фірма з керівником-росіянином видала лідерці "Партії Шарія" Ользі Бондаренко (Шарій) довідку, відповідно до якої та перебувала за  кордоном 4 роки для лікування.

У довідці, зокрема, йдеться, що Бондаренко проходила обстеження у німецькій клініці 11 травня 2015 року і отримала три невтішні діагнози. Серед іншого, у неї виявили проблеми зі спиною, які передбачали суттєві обмеження — наприклад,  носіння корсету. Ользі також не рекомендували польоти на літаку або довготривалі подорожі на авто. Лікування тривало понад чотири роки, йдеться у довідці.

У той же час, як свідчать фото із соцмереж Бондаренко (Шарій), протягом чотирьох років лікування вона активно подорожувала. Вона побувала у Москві, Римі, Парижі, Відні, Монако, Мадриді, Амстердамі та  у інших містах. Щоправда, фото з України за цей період у Ольги відсутні.

За інформацією журналістів, довідка була надана до ЦВК для реєстрації кандидаткою в народні депутати влітку 2019 року, адже відповідно до законодавства, кандидат у народні депутати має проживати в Україні щонайменше п’ять років до балотування. Або надати переконливі докази, чому це було неможливо. Через це Анатолія Шарія кандидатом у нардепи не зареєстрували, бо він не проживав в Україні і не зміг обґрунтувати чому.

Сайт німецької медичної фірми з Кельну Medcologne, яка видала довідку, —  російськомовний. Серед її партнерів  — декілька установ з Російської Федерації. Наприклад, Російська академія народного господарства та державної служби при президентові РФ. А директор фірми —  Михайло Хайтін, випускник  Вищого військово-морського училища ім. Фрунзе в Санкт-Петербурзі. Зараз Хайтін — фахівець у сфері медичного туризму і маркетингу.

Журналісти зателефонували директру Medcologne під виглядом клієнтів з України, яким треба терміново заднім числом "закрити" медичною довідкою кількамісячну відсутність на роботі вигаданого посадовця. Хайтін телефоном переконав, що він "може все" і сказав, що вартість такої довідки від німецької медфірми — 1000 євро. Сама ж Ольга Бондаренко (Шарій) під час листування не відповіла на прямі питання щодо меддовідки.

Також фірма Medсologne видала того ж дня, що й Бондаренко (Шарій) подібні довідки про стан здоров’я ще двом кандидаткам у депутати від "Партії Шарія" — згадуваним Наталії Гордієнко та Тетяні Гузенко.

Всі ці довідки перераховували різні діагнози кандидаток у депутати, через які вони були змушені роками лікуватися за кордоном. У телефонній розмові Гузенко підтвердила, що брала цю довідку, щоб надати її у ЦВК. Вона також зазначила, що довго мешкала за кордоном і має лікарів лише там.

З судового реєстру також відомо про четверту довідку від Medсologne, теж видану 14 червня 2019 року. Її надали кандидату №23 зі списку партії "Опозиційна платформа — "За життя" Сергію Кацубі(сину вищезгаданих Володимира Кацуби та Наталії Гордієнко).

З судового рішення випливає, що німецька довідка виглядає сумнівною та містить неправдиву інформацію. Зокрема, перевірка перельотів Кацуби підтвердила, що він не міг проходити лікування у зазначені у довідці дати у Німеччині, оскільки був в Україні. Також у рішенні суду ставиться під сумнів компетенція фірми Medсologne, яку називають "лише посередником між пацієнтами та німецькими лікарями та клініками". На основі цього рішення ЦВК відмовила Сергію Кацубі у реєстрації кандидатом у нардепи.


1 лютого 2021 року Служба безпеки України заявила про викриття мережі російської агентури. СБУ стверджує: щонайменше 12 анонімних політичних телеграм-каналів в Україні працюють на російську військову розвідку. Серед них популярні канали "Легитимный", "Резидент", "Политический расклад", регіональні "Тремпель Харьков", "Одесский фраер", "Днепр live" та ін.

У повідомленні також зазначалася, що напередодні, 31 січня, СБУ затримала фігурантку розслідування Вікторію Д, яка, стверджує СБУ, брала участь у схемах, а якими фінансували телеграм-канали. Однак підозру їй вручили по статті про державну зраду: в неї при затриманні вилучили "електронний носій із персональними даними" багатьох правоохоронців. Жінку підозрюють у збиранні інформації, захищеної державною таємницею. Згодом стало відомо, що мова йде про цивільну дружину головного підозрюваного по справі Артема Давидченка Вікторію Даскаліцу. 

Сам Давідченко із червня 2014 року перебуває у розшуку. Йому інкримінують ч. 1 ст. 293 і ч. 2 ст. 294 Кримінального кодексу України (групове порушення громадського порядку й організація та участь у масових заворушеннях, які призвели до загибелі людей). Він був активним учасником одеського "Антимайдану" і брав участь у зіткненнях, що призвели до загибелі людей у Домі профспілок 2 травня 2014 року. За даними СБУ, він перебуває в Придністров'ї.

1 лютого суд узяв її під варту на два місяці з можливістю внесення застави в 1,5 млн грн.

Вже 4 лютого "Партія Шарія" внесла відповідну суму застави за Вікторію Даскаліцу. Як повідомив її адвокат Валентин Рибін, який також є членом партії, щоб зібрати більше 1,5 мільйони "шаріївцям" знадобилося два дні.

16 лютого співробітники СБУ за процесуального керівництва Київської міської прокуратури оголосили підозру Шарію у визначений законом спосіб. Він підозрюється в скоєнні злочинів за ч1. ст.111 "Державна зрада" і ч.1. ст. 161 "Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками". Повісткою Шарія викликано на допит, який призначено на 22 лютого. Рішення про оголошення Шарія в розшук буде прийнято у випадку його неявки на допит.

На переконання слідчих, Шарій здійснював протиправну діяльність на шкоду національній безпеці України в інформаційній сфері. "Є підстави вважати, що Анатолій Шарій діяв на замовлення іноземних структур", йшлося в офіційному повідомлені.

20 серпня 2021 року президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про введення санкцій проти ряду осіб, серед яких Анатолій Шарій його дружина Ольга Шарій (Бондаренко) та теща Алла Бондаренко.

24 вересня співробітники СБУ повідомили про підозру одній із керівниць "Партії Шарія" за підробку документів. Джерела УП повідомили, що підозру оголосили тещі Шарія Аллі Бондаренко за статтею "Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців".

За попередніми даними, вона займалася підробкою документів про "купівлю" даної політичної сили і про обрання її "очільників". Зловмисниця фальсифікувала протоколи засідань "політичної сили", що дозволило "обрати потрібних керівників партії". За даними СБУ, Віктор Шарій, на якого зареєстровано "Партію Шарія", заявив, що не має жодного відношення до діяльності цієї "політичної сили" і лише дав нотаріальну згоду на використання в ній свого прізвища. При чому зробив це за грошову винагороду у $500.

icon
ДОКУМЕНТИ